Ч.7 статті 43-ї української Конституції декларує, що “право на своєчасне отримання винагороди захищається законом”. Формально Основний Закон не бреше. Скажімо, у тому ж Кодексі Законів про Працю (КЗпП), у ч.1 статті 115 вказано наступне:

– Заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором, не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, який не перевищує шістнадцять календарних днів.

Але це якщо мова йде про формальне право. Однак в Україні діє право реальне – право не робітника, а власника. Всім добре відомо, що роботодавці не надто дотримуються вимог законів про працю. Отож працівник, якому набридло слухати пусті обіцянки і чекати розрахунку, часто-густо просто бере аркуш паперу та чинить так, як радить йому начальство – “Не подобається? Пиши заяву на звільнення!”

Ось тут і наступає момент, на якому варто акцентувати увагу.

При такому звільненні у вашій трудовій книжці кадровиками робиться запис за статтею 38 КЗпП, тобто “Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін, за ініціативою робітника”. Уважно придивимося до частини 3:

– Робітник має право у визначений ним строк розірвати трудову угоду за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Пам‘ятайте про це! При зазначених обставинах день звільнення визначає робітник. А підтвердженням тому, що ви звільнилися саме з цієї причини, буде довідка про заборгованість перед вами, яку вам зобов‘язані видати разом із довідкою про середню заробітну плату та трудовою книжкою – звісно, за умови, що з вами не розрахувалися у повному обсязі в день звільнення.

Отже, ви звільнилися. Власник, так і не віддавши боргу із зарплати, радіє, що спекався незадоволеного. Але сміятися останнім будете ви – якщо послухаєтеся наших порад. Шляхом отримати свої гроші є звернення до суду. Й, окрім основного боргу (зарплати), ви можете ставити в позовній заяві й інші вимоги до вашого боржника – адміністрації підприємства. Які саме? Тут у нагоді придасться знання трудового законодавства.

Перше. Вихідна допомога.

Згідно, статті 44 КЗпП, “При розірванні трудового договору ... в наслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору (ст.38 і 39) вихідна допомога виплачується у розмірі, передбаченому колективним договром, але не менше тримісячного середнього заробітку”.

Друге. Середній заробіток за кожен день прострочення.

У відповідності до статті 116 КЗпП, “При звільненні працівника виплата всіх сум, належних йому від підприємства, закладу, організації, проводяться в день звільнення”. Статтею 117 КЗпП визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Цитую:

“- У випадку невиплати з вини власника чи уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строк, вказаний у статті 116 КЗпП, за відсутності спору про їх розмір, підприємство, заклад, організація повинні сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку”.

Непоодинокі випадки, коли люди звільняються і потім влаштовуються на іншу роботу, де платять менше, однак вчасно. Тут не треба забувати про ч.3 статті 117 КЗпП, яка говорить:

– У випадку, якщо звільнений працівник до отримання кінцевого розрахунку влаштується на іншу роботу, розмір компенсації, вказаний в частині першій цієї статті, зменшується на суму заробітної плати, отриманої на новому місці роботи.

Третє. Компенсація за завдану моральну шкоду.

Однозначно, що несвоєчасне отримання зарплати з вини роботодавця несе із собою низку не тільки фізичних, а й моральних страждань. Погодьтесь, неможливість придбати необхідні продукти, ліки, речі – особливо дитині чи хворій близькій людині – руйнує психіку будь-кого. Статтею 237/1 КЗпП передбачено:

– Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у випадку, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв‘язків і вимагають від нього додаткових зусиль до організації свого життя.

Застосовуючи отримані знання, ви знатимете, як вірно скласти позов до суду. Після викладення обставин звільнення додайте:

– Керуючись статтями 43, 55 Конституції, статтею 4 ЦПК України, статтею 23 ЦК України, ч.3 статті 38, статтями 44, 115-117 КЗпП України, прошу суд...

- і вкажіть все те, що має місце з вищенаведеного.

Всі ці вимоги є цілком законними, отож є шанси, що суддя не відмовить у їх задоволенні. Нещодавно саме у такий спосіб колишня працівниця СП “Меридіан” (Чорноморський суднобудівний завод, Миколаїв) А.Хаврюта повернула, крім основного боргу 2049 гривень, ще й додаткові кошти у розмірі 2425 гривень.