Корпоративний капітал в тісній злуці з муніципальними чиновникам столиці, переслідуючи виключно інтереси власного збагачення, постійно порушує права громадян. “Київ будується”, – хваляться у мерії. Так, по місту постійно будують великі бізнес-комплекси та торгово-офісні споруди, при цьому майже зовсім забуто про школи та дитячі садки. На замову багатих інвесторів споруджують будови підвищеної поверховості, щоб отримати якомога більший прибуток з кожного квадратного метра. Намагаючись швидше спорудити вартісне житло, під час побудови чергового “небошкрябу” постійно протизаконно ущільнюють вже існуючу міську забудову та відверто нехтують екологією та будівельними нормами, порушують сталу інфраструктуру життєвих осередків. Таких проблемних будмайданчиків по місту – десятки й десятки. Проте нахабність капіталістів та бюрократів час од часу натикається на рішучий опір населення. І лише від активності простого люду, його готовності до захисту власних прав залежить ступінь ефективності цього опору.

А маси – проти

За останні кілька років у столиці виникло більше десятка стійких ініціативних груп небайдужих громадян, які протистоять сваволі багатіїв і їх влади. Однією з найвідоміших є об‘єднання “Зелений Виноградар”, яку нині очолює Ірина Олексієнко. Серед його учасників – робітники, студенти, домогосподарки, пенсіонери. А в активі – захист прав мешканців цього спального мікрорайону, де свого часу отримували квартири працівники екскаваторного, станко- та авіазаводу. При цьому методи різноманітні – від сутяжництва та писання скарг до акцій радикального протесту: пікетів та перекриття дороги.

Створено проти сміття

Один з лідерів “Зеленого Виноградару” слюсар Костянтин розповів, що ініціативна група виникла безпосередньо під час боротьби з побудовою сміттєпереробного виробництва на проспекті Правди, 85. Поруч – рекреаційна зона, Синє озеро, внесене до реєстру озер ЮНЕСКО, Берковецький дачний масив, зона відпочинку Пуща-Водиця. Безпосередньо до наміченого будмайданчику підходять будинки масиву “Синьоозерний”. Тобто “кращого” місця для екологічно шкідливого виробництва муніципальним бюрократам годі й вигадати. Із занепокоєння мешканців й виникла ініціатива “Зелений Виноградар”, яка почала з написання скарг у різні інстанції. Листування йшло довго: заяви йшли і в прокуратуру, і в різні адміністрації з міністерствами, і в управління з екології, і в місцеве самоврядування. З‘ясувалося, що для будівництва вказаного виробництва немає ні висновків екологічної експертизи, ні техніко-економічного обгрунтування, ні геолого-розвідного висновку про залягання грунтових вод. Спочатку заступник мера Володимир Яловий зверхньо попереджав: ляжте хоч кістками, але завод тут буде. Тепер, під тиском громади, цей пан соромиться відверто нахабніти і в очі говорить про те, що позиція мешканців при реалізації будівельних проектів має обов‘язково враховуватися, а їх публічні обговорення треба починати ще на стадії проектування. За словами іншого чиновника, керівника Подільської РДА Григорія Романюка, сміттєспалювальне підприємство на Синьому озері більше не будують, навпаки, йдеться вже про побудову культурно-рекреаційного комплексу та благоустрій озера. Отож, кількарічні зусилля “Зеленого Виноградаря”, здається, увінчалися успіхом. Якщо, звісно, чиновники знову не брешуть.

Не ходи до нашого двору

Черговою точкою прикладення зусиль “Зеленого Виноградару” став конфлікт між мешканцями дев‘ятиповерхівок по проспекту Правди, 80 та 80-а і шістнадцятиповерхівок по проспекту Василя Порика, 17 і 17-б (де живе багато ветеранів) та інвесторами з “Рест Енерджі”, які вирішили увіткнути прямо у дворі хмарочос та паркінг. При цьому порушувалися норми будівництва, прибудинкова територія вже існуючих будівель та мав бути знищений сквер, висаджений самими мешканцями. Влітку 2004 року тут з‘явилися будівельники з ТОВ “Алекс Буд”, встановили паркан. Однак на їхнє лихо поруч проживали кілька активістів “Зеленого Виноградаря”. Вони встановили, що у будівельників немає жодних дозвільних документів. Близько двох з половиною сотень мешканців, обурених, що у них якісь нахабні фірмачі відбирають чи не є єдине місце відпочинку, зібралися біля будівництва, розламали паркан та кілька годин перекривали проспект Правди. Після приїзду районного начальства загорожу було ліквідовано, а будівництво припинено.

Нова перемога виявилася тимчасовою, щоб її закріпити, довелося ще достатньо поборотися. 10 листопада минулого року “Алекс Буд” спромігся підготувати необхідні документи та з‘явився у сквері знову. Прикриваючись нарядом на впорядкування території, вони почали пиляли дерева. Декілька активістів, серед них – навіть вагітна жінка, намагалися врятувати сквер, обіймали дерева тощо. Протистояння тривало кілька тижнів. Коли з‘являлися будівельники, мешканці заважали їм виконувати роботу, блокували проїзд їх автомашин. До речі, рядові працівники “Зеленбуду” співчували протестуючим та казали, що їх робота мала б полягати у саджанні дерев, а не знищуванні.

Наприкінці листопада нетерплячі інвестори найняли двісті приватних охоронців, які відтіснили протестуючих та знову поставили горезвісний паркан. “Зелений Виноградар” провів десяток пікетів біля міської та Подільської районної адміністрацій, ще раз перекривав дорогу та домігся того, що скандальне питання було винесене на розгляд міської ради, а серед мешканців навколишніх будинків у грудні було проведено плебісцит щодо надання згоди на будівництво. Переважна більшість висловилася проти, за двадцятичотириповерховий хмарочос було лише кілька осіб. За результатами плебісциту договір на будівництво був розірваний. Проте паркан і досі стоїть на зайнятому місці – “Алекс Буд” ще сподівається щось відсудити.

Кому б ще допомогти?

Після такої переконливої перемоги “Зелений Виноградар” направляє свої зусилля на кілька інших проблемних проектів. По-перше, на розі між будинками на проспекті Радянської України,3 та проспекті Правди, 1/102 на місці скверу збираються спорудити цілий каскад. А на Радянської України, 4 та 6 готуються до спорудження багатоповерхівки, використавши при цьому прибудинкову територію та порушуючи протипожежні і санітарні норми. До речі, 26 січня чотири представники від “зелених виноградарців” взяли участь у містобудівній раді та домоглися рішення, щоб в останньому випадку рішення про будівництво було обговорено з мешканцями навколишніх будинків.

Ти не один...

Ініціативна група активно йде на співпрацю з подібними об‘єднаннями киян та готова координувати з ними свої дії. Той же Костянтин за останні два роки підтримував учасників комунальних конфліктів між мешканцями і фірмачами на Нивках, на вулиці Шамрила. Каже, що їх учасники – переважно літні люди, що мають вільний час, але починає приходити й молодь. За його спостереженнями, люди масово беруть участь у акціях протесту, коли це безпосередньо стосується їх особисто, та поки що неохочі підтримувати щось інше. Однак поступово серед тих, хто пройшов школу подібних заходів, викристалізовується група осіб, що ладна завжди підтримувати інші групи, завжди надає свою допомогу. Костянтин вважає: не потрібно, щоб на низовій боротьбі громадян спекулювали різні політикани. Кожен з них прагне зробити собі рекламу, переслідує власні інтереси, однак простим людям існуючі політичні партії не допомагають. Отож зробити це мають вони самі, через власні організації. На думку Костянтина, має бути створена організація чи об‘єднання міського рівня, яка б припинила варварське знищення ландшафтного середовища Києва, боролося за реалізацію інших назрілих проблем, зокрема, надання житла черговикам.

“Омельченко рапортує, що щорічно будують мільйони квадратних метрів, однак з черговиків отримують їх одиниці. Тим часом Київ з міста-саду перетворюється на якісь бетонні джунглі”, – каже Костянтин та вважає, що проблема створення радикального громадського об‘єднання визріла як ніколи.