«Особливе хвилювання профспілки викликають такі екологічні обставини, як забруднення земельного, повітряного та водного середовища на підприємстві, які мають систематичний характер. У виробництві використовуються дуже шкідливі хімічні речовини, деякі з них викликають ракове захворювання, мають мутагенну дію на людину. Керівники та менеджери ЗАТ «ЛИНІК» ідуть на всі хитрощі, щоб не витрачати кошти на захисно-охоронні програми по збереженню навколишнього середовища».

«Наведемо декілька прикладів»:

«1. У цеху № 26 на дільниці реагентного господарства у резервуарі С-318 зберігається інгібітор (ФЧ-16 та ФА-1) кількістю 102,6 тони. За рекомендаціями Міжнародної організації праці (МОП) на підприємствах можна зберігати інгібітор не більше 10 тон. Зберігання в Є-318 102,6 тонн інгібітора викликає постійну смертельну небезпеку для працівників підприємства та мешканців регіонів (Луганської, Донецької областей). Інгібітор раніше зберігався у двох резервуарах. Один з них став пропускати речовину, і адміністрація в аварійному порядку перекачала інгібітор в один резервуар С-318. Де гарантія, що сьогодні чи завтра резервуар С-318 не пошкодиться (розірветься), та 102 тони отрути не витечуть на землю та смертельна хмара не піде на будь-яке місто?»

«2. У IV кварталі 2009 року члени профкому НПО «Октан» обстежили ведучу установку заводу ЕЛОУ АВТ № 2, цеху № 1 на стан охорони праці та збереження навколишнього природного середовища. В ході перевірки було встановлено, що за 7 днів у технічну каналізацію було злито 403 тонни дизельного пального. Цей факт адміністрація зафіксувала актом. Але в акті не зосередили увагу на тому, що технічна каналізація на АВТ № 2 пошкоджена. Нафтопродукти, які зливаються в каналізацію потрапляють у ґрунт, ґрунтові води випарюються у повітря. Пускові операції на установці АВТ № 2 тривають, але ремонт технічної каналізації не проводився. Установка після пуску буде працювати 3 роки без ремонтів, а це значить що 3 роки нафтопродуктами з АВТ № 2 будуть забруднюватися повітря, ґрунт та води. Такі підходи адміністрації підприємства до рішення питань захисту навколишнього середовища можна кваліфікувати як навмисний злочин, спрямований на зниження умов життя та здоров‘я працівників підприємства та громадян регіону».

«3. В 2010 році на ЗАТ «ЛИНІК» сталося декілька аварійних ситуацій. На установці АВТ № 3 цеху № 1 вилилось на землю приблизно 150 тон мазуту, у цеху № 26 у резервуарному парку з резервуара Є-31 вилилось на землю більше 400 тон мазуту. Скільки тонн вакуумного газойля вилилось на землю у цеху № 26 – інформація адміністрацією підприємства всіляко приховується, так як були приховані всі вказані факти від контролюючих інстанцій. Головні причини аварійних ситуацій 2010 року – це проведені на ЗАТ «ЛИНІК» скорочення чисельності робочих посад, після чого збільшились об’єми робіт та зросли зони обслуговування для працівників, які залишились працювати. Проводячи скорочення робочих штатних одиниць адміністрація підприємства виходить з принципу, що величезні прибутки мають надходити до кишені керівництва, а розлиті нафтопродукти земля вбере, ґрунтові води та повітря рознесуть по Україні».

«4. Наприкінці березня та початку квітня 2010 року в профспілковий комітет НПО «Октан» стали звертатись працівники зі скаргами на головний біль та слабкість. Вони повідомляли, що в нічний час, а також у вихідні дні на промисловій території підприємства постійна загазованість, причин якої вони не знають. В заводську поліклініку вони звертатись бояться, так як вона є одним із методів розправи. Профком провів розслідування цих отруєнь працівників та встановив: – у цеху № 26 на дільниці реагентного господарства знаходяться резервуари Є-303 та Є-305. Об’єм кожного резервуара становить 403 тони. У цих резервуарах накопичилось близько 800 тон кислотно-лужних стоків (КСЛС) високої концентрації; – у цеху № 4 на установці отримання елементарної сірки (УОЕС) приблизно у 2003 році була побудована по інвестиційному проекту установка з переробки кислотно-лужних стоків, але вона пропрацювала декілька місяців і більше не працює».

«КСЛС заповнили обидва резервуари, а так як установка з очищення КСЛС не працює, то для імітації роботи установки з переробки кислотно-лужних стоків керівництво дало усну вказівку операторам УОЕС та операторам реагентного господарства перекачувати деяку кількість КСЛС з Є-303 дільниці реагентного господарства цеху № 26 на установку отримання елементарної сірки цеху № 4. Оператори УОЕС, отримавши КСЛС, зливають їх з водою у заводську технічну каналізацію. Представниками профкому НПО «Октан» було встановлено, що починаючи з кінця березня і до 18.04.2010 у технічну каналізацію підприємства було злито більш ніж 200 кубічних метрів КСЛС високої концентрації, які повинні потрапляти до цеху №25 (очисні споруди). КСЛС здатні за кілька місяців знищити будь-яку каналізаційну систему. Якщо взяти до уваги, що КСЛС виливають до технічної каналізації з того дня як установка з переробки кислотно-лужних стоків на УОЕС перестала працювати (приблизно 6 років), то виникає питання: а в якому ж стані знаходиться система каналізації на ЗАТ «ЛИНІК» і скільки забруднених технічних стоків доходить до цеху №25, а скільки їх потрапляє в землю?»

«Для контролю за ґрунтовими водами на балансі цеху № 25 знаходиться дві дренажних насосних станції ДНС №1 та ДНС №2. Вони представляють собою резервуари приблизно 10 метрів глибиною. На металевому тросі закріплений глибинний насос та встановлене обладнання контрольно-вимірювальних приборів та автоматики (КВПтаА), яке призначене для відключення насосів в умовах підвищення загазованості у резервуарах. Так як у ґрунтових водах знаходяться нафтопродукти, що приводить до загазованості, то прилади КВПтаА працівники цеху №29 відключили. ДНС №1 та ДНС №2 повинні відкачувати забруднені ґрунтові води до цеху №25, в голову очисної споруди, для проходження очищення. Троси, на яких закріплені насоси, працівники цеху №25 змушені міняти кожні 2-3 місяці, так як вони знищуються агресивним середовищем. Але грунтові води, які постійно забруднюються технічними стоками та нафтопродуктами, відкачати неможливо. Грунтові води – це підземні ріки, які мають свої русла і з’єднані як з озерами, так і з річками, в першу чергу, річкою Сіверський Донець. Від міста Рубіжне Луганської області через селище Серебрянка Донецької області до Харківської області розташоване підземне артезіанське водосховище – стратегічні запаси питної води. Це водосховище з‘єднане у першу чергу з річкою Сіверський Донець. Роблячи висновок з вищенаведеного ми впевнені, що заради величезних прибутків знищується артезіанське водосховище питної води».

«5. Система технічної каналізації та очисні споруди на ЗАТ «ЛИНІК» передбачають замкнений цикл у технологічному процесі, який виключає будь-яке забруднення навколишнього середовища, але у цеху №25 є споруда, яка має назву шламонакопичувач (секція №3). Він недобудований: немає бетонних плит, відсутня будь-яка гідроізоляція днища. На теперішній час у цей шламонакопичувач зливають забруднені технічні стоки, які всмоктуються у землю. У цеху №25 є старий буферний ставок, виведений з експлуатації приблизно 20 років тому, у нього також пошкоджена гідроізоляція днища, з 3 боків існує дамба, а з 4-ї сторони – відсутня. У цьому році адміністрація цеху №25 дала вказівку загорнути дамбу заводським бульдозером з четвертої сторони ставка. В цей час з насосної станції №2 провели несанкціоновану врізку труби до старого буферного ставка, якою зливають забруднені технічні стоки. На території цеху №25 є чотири буферних ставка, з яких по лінії трубопроводів проводиться перекачка у завод забруднених технічних стоків, та 8 басейнів-виморожувачів, з яких очищена вода через лінію трубопроводів повинна скидатися (за добу не більше 200 кубічних метрів) за територію підприємства за домовленістю з лисичанською санепідемстанцією. Пристрої аварійного зливу, за допомогою яких проводиться скидання за територію підприємства, не пломбуються пломбіратором санепідемстанції, а пломбуються пломбіратором цеху №25».

«Керівництво цеху №25 провело несанкціоновану врізку у квітні 2010-го з лінії трубопроводів відкачки з 4 буферних ставків у лінію трубопроводів (засолених стоків), та по усній вказівці того ж керівництва цеху №25, оператори змін, забруднену технічну воду з 4 буферних ставків кожну добу, у нічний час, скидають за територію підприємства, замість очищеної води. Скинута за територію підприємства забруднена технічна вода через низку ставків та озер двома шляхами потрапляє у Сіверський Донець: через річку Бахмутка Артемівського району Донецької області яка впадає в річку та безпосередньо в Сіверський Донець біля селища Серебрянка Артемівського району Донецької області».

«Наглядним прикладом забруднення водного басейну є селище Верхньо-Кам‘янка Артемівського району Донецької області. Мешканці вище згаданого селища не можуть пити воду зі своїх колодязів, вода в яких забруднена нафтопродуктами».

«Ми не покладаємо надії на те, що перевірка вказаних фактів СБУ, прокуратурою та управлінням екологічних ресурсів, куди ми направили матеріали про вище наведені злочини, буде проведена об’єктивно та чесно. Але скоріше за все результати перевірки будуть завуальовані та приховані, як вже неодноразово траплялось і це викликає велику стурбованість у профспілкового комітету. Ця величезна екологічна проблема існує на підприємстві, яке належить російсько-британській компанії ТНК-ВР. Це навіть не проблема, а катастрофа, яку не так добре видно, як катастрофу в Мексиканській затоці, але яка несе не меншу загрозу навколишньому середовищу, здоров’ю та життю людей».